Книгу Божу маю я,
Хоч поношена вона…
Дні пригадую давно минулії;
Моя мама там знайшла
Дар спасіння у Христа.
Не забуду я щасливих тих хвилин!
О чудова, найдорожча
Книга Божа! Я люблю, люблю тебе:
Заблудитись не даєш,
В Царство Боже нас ведеш,
В край, куди прийме Господь вас і мене!
Пам’ятаю: про Христа
Все читала мама там,
Як любив, страждав, вмирав Він на хресті.
Я уважно слухав все…
— Пам’ятай, то за тебе,—
Говорила мама: — ти Його люби!
Те давно-давно я чув,
Але слів тих не забув.
І мені та Книга світлом є в житті.
Я слова Христа люблю,
Все вперід за Ним іду,
Щоб до щастя вічного життя дійти.